Исковое заявление о вселении

До Малиновського районного суду м. Одеси
65033, м. Одеса, вул. Стуса, буд 1А 

Позивач: Г Анастасія Валеріївна
адреса: 65017, Одеська обл. м. Одеса,
вул. Шота Руставелі, буд. 1, кв.1
Засоби зв’язку: 068 11111111

Відповідач: Малиновська районна адміністрація
Одеської міської ради
адреса: 65078, м. Одеса, вул. Ген. Петрова, буд. 1
Засоби зв’язку: 1111111111

Третя особа: Орган опіки та піклування Малиновської
районної адміністрації Одеської міської ради
адреса: 65078, м. Одеса, вул. Ген. Петрова, буд. 22
Засоби зв’язку: 749 89 00



ПОЗОВНА ЗАЯВА
про право на проживання та реєстрацію, зобов’язання не чинити перешкод у користуванні
або про надання житлового приміщення

Я, Г  (дівоче прізвище М ) Анастасія Валеріївна, 28.06.1988 року народження є донькою М Лілії Іванівни, 1968 року народження та М  Валерія Степановича.
Наша сім’я у складі чотирьох осіб, а саме: М  Валерія Степановича (батька), М  Лілії Іванівни (матері) мене та моєї сестри М  Марини Валеріївни проживали за адресою: Одеська обл. , м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Леніна, буд. 1, кв. 1, що не належало нам на праві власності, а перебувало на балансі завгоспа  «Трофімова» при підприємстві на якому раніше працював мій батько.
Мій батько, М Валерій Степанович, перебуваючи у трудових відносинах на підприємстві «Краян», з 1997 року на підставі усної домовленості з керівництвом КП ДЄЗ «Черьомушки» (місцерозташування: 65-78, м. Одеса, вул. Гайдара, 38 а) нам було надано у користування квартиру № 6, за адресою: м. Одеса, вул. Шота Руставелі, буд. 1, кв.1.
Вищезазначене приміщення було без ремонту, загромаджена побутовим сміттям, та не підлягала використанню в якості місця проживання. У зв’язку з тим, що наша сім’я не мала іншого власного житла, за власний кошт було здійснено капітальний ремонт вказаного приміщення, відбудовано частину зруйнованих стін. 
Згідно розділу 10 технічного висновку Приватного підприємства «Відкриття», конструктивні та планувальні рішення відповідають вимогам ДБН В.2.2- 2005 (Житлові будівлі, Основні положення), ДБН В.1.1-7, СНіП 20201, СНіП 2.03.01, СНіПП-22, СНіПП-23, СНіПП-25 можливе подальше використовування обстеженої будівлі в якості житлової самостійної квартири. Пожежна безпека основних несучих на огороджуючи конструктивних елементів обстеженої квартири відповідає вимогам передбаченим законодавства.
У технічному паспорті квартири №  1  в житловому будинку № 1 по вул. Шота Руставелі, м. Одеса виготовленому КП «Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості»  та за участі комісії дільниці № 7 КП ЖКС «Черьомушки» за станом на 20.02.2007 року, у якому зазначено, що користувачем вказаної квартири є моя мати, М Лілія Іванівна, 20.04.1968 року народження та у вказаній квартирі проживає на сім’я у складі чотирьох осіб. 
Цей факт підтверджується копією технічного паспорту КП «Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості»  за станом на 20.02.2007 року.
У 2013 році, мій батько М Валерій Степанович помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть І-ЖД № 356766 від 02.12.2013 року, та  наша сім’я втратила годувальника
Цей факт підтверджується копією свідоцтва про смерть, яке додана до матеріалів справи.
За час проживання у вказаній квартирі у мене народилось двоє дітей, донька Гараги Аліна Олександрівна, 12.07.2007 року народження та син - Г  Дмитро Олександрович, 29.04.2015 року народження. За останні роки моя мати, Мельник Лілія Іванівна перенесла декілька операцій, та не має фізичної можливості працювати, я з моменту народження моєї дитини перебуваю у декретній відпустці для догляду за дитиною. У нас немає іншого місця проживання, та фінансова можливість придбати самостійно житло також відсутня.
Цей факт підтверджується копією свідоцтва про народження, яке додана до матеріалів справи.
У 2008 року моя мати, М Лілія Іванівна зверталась до Малиновської  районної адміністрації Одеської міської ради та КП ДЄЗ «Черьомушки» з зверненням про укладення договору найму, однак їй було відмовлено, відповідно ордеру на право користування також немає. 
Починаючи з 1997 року та до теперішнього часу, моя сім’я оплачувала усі комунальні платежі за споживані води, електроенергії,  газопостачання, вивіз сміття. Проводила поточні ремонтні роботи для підтримки вказаної квартири у відповідному стані.
Цей факт підтверджується копіями квитанцій про сплату комунальних платежів, що додані до матеріалів справи.
Відповідно ст. 30 Конституції України, «кожному гарантується недоторканність житла.
Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.»
Згідно ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2 підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження.
Відповідно до ст. 4 ЖК УРСР, що є спеціальним законом по відношенню до  ЦК України, який регулює житлові відносини, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
 З державного чи громадського житлового фонду громадянам можуть надаватися жилі приміщення як на загальних умовах (тим, що потребують поліпшення житлових умов), так і у якості службового житла - глава 1  розділу ІІІ ЖК УРСР «Надання жилих приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду».
Наголошую увагу на тому, що між батьком та керівництвом КП ДЄЗ «Черьомушки» (місцерозташування: 65-78, м. Одеса, вул. Гайдара, 38 а) на підставі усної домовленості було надано у користування квартиру № 6, за адресою: м. Одеса, вул. Шота Руставелі, буд. 35, кв.6., та вказана квартира була надана нашій сім’ї з підстав трудових відносин, які на момент надання квартири у користування були між моїм батьком та КП ДЄЗ «Черьомушки».
Звертаю увагу на те, що М  Валерія Степановича перебував у трудових відносинах з КП ДЄЗ «Черьомушки» (місцерозташування: 65-78, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 38) що підтверджуються записами у трудовій книжні УКР № 1324876.
Відповідно ст.3 ЦК України, свобода договору як одна з основних засад цивільного законодавства і виразник диспозитивної спрямованості втілених у ньому норм походить від вільного волевиявлення суб'єктів, що є принциповим для цивільного обороту. Очевидно тому законодавець ще раз наголошує на свободі договору у 627 ЦК України.
Згідно вказаних норм права, особи при укладені договору керуються свободами як вибору виду договору так і форми укладеного договору, якщо це не суперечить законодавству України. З чого можна зробити висновок, що угода між Мельник Валерієм Степановичем та КП ДЄЗ «Черьомушки» (місцерозташування: 65-78, м. Одеса, вул. Гайдара, 38) фактично була укладена у усній формі та є підставою надання приміщення у користування підприємством, на якому працював Мельник В.С.

Відповідно ст. 118 ЖК України, «службові жилі приміщення призначаються для  заселення громадянами,  які у зв'язку з характером  їх  трудових  відносин повинні  проживати  за  місцем роботи або поблизу від нього.»
Відповідно ст. 125 ЖК України « без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено:
   осіб, які   пропрацювали   на   підприємстві,   в   установі, організації,  що надали їм службове жиле приміщення,  не  менш  як десять років».
Відповідно Постанови «Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення» від 04.02.1988 № 37 
Мельник Валерій Степанович перебував на посаді грузчика на підставі трудового договору з КП ЖКС «Черьомушки»,  про що свідчить  запис у трудовій книжці № 1324876.
Відповідно ст. 114 ЖК України « з наданням іншого жилого приміщення може бути виселено:  робітників і  службовців  (разом  з   проживаючими   з   ними особами),   що   припинили  трудові  відносини  з  підприємствами, установами,   організаціями   найважливіших   галузей    народного господарства, які надали жиле приміщення, у зв'язку із звільненням за власним бажанням без поважних причин, або за порушення трудової дисципліни, або за вчинення злочину».
Відповідно ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).
Звертаю увагу Суду, що у вказаній квартирі я проживаю разом із своїми малолітніми дітьми, Гарагою Аліною, якій виповнилось 9 років та сином, Гарагою Дмитром, якому тільки 2 рочки та він ще зовсім немовля.
Згідно ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства»
«Право дитини на житло»
Держава забезпечує   право   дитини  на  проживання  в  таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. 
Діти -  члени  сім'ї  наймача  або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. 
Органи опіки  та  піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових  прав  дітей  при  відчуженні  жилих приміщень та купівлі нового житла.»
Згідно ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»
«Захист прав та інтересів дітей під час вчинення правочинів щодо житлових приміщень
1. Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.
2. Неприпустиме  зменшення  або  обмеження  прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.
3. Органи   опіки  та  піклування  здійснюють  контроль  за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.
4. Для  вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право  власності  на  яке  або право користування яким мають діти, необхідний попередній  дозвіл  органів  опіки  та  піклування, що надається  відповідно  до закону.  Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист  прав  та інтересів  дітей  при  наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.»
Права дітей також гарантовані ст. 16 Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989року, жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.
Статтею 27 Конвенції передбачено, держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Підсудність
Відповідно  до ч. 1 ст. 114 ЦПК України: «позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.»
Керуючись вказаною статтею, я вважаю що подана мною позовна заява повинна розглядатись за місцезнаходження майна що розташоване за адресою: : 65017. м. Одеса, вул. Шота Руставелі, буд. 1 кв.1, що за територіальною підсудністю підлягає розгляду у До Малиновському районному суді м. Одеси, що розташований за адресою: 65033, м. Одеса, вул. Стуса, буд 1А

Судовий збір
 Відповідно до ст.4 Закону України « Про судовий збір» ставка сплати судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою- 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 118, 124, 125, 114 ЖК України, ст.ст. 29, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 9, 19, 30, 47 Конституції України,-

ПРОШУ:
1. Прийняти мою позовну заяву до розгляду та задовольнити її.
2.Визнати право на проживання та реєстрацію, зобов’язання не чинити перешкод у користуванні за мною, Г  Анастасією Валентинівною квартирою розташованого за адресою: 65017. м. Одеса, вул. Шота Руставелі, буд. 1, кв.1.
3.Судові витрати, прошу покласти на мене.

Додатки:
1. Копія позовної заяви у 2-му прим.;
2. Квитанція про сплату судового збору;
3. Копія квитанція про сплату судового збору у 2-х прим.;
4. Копія паспорта з відомостями про місце реєстрації проживання у 3-х прим.;
5. Копія акту обстеження побутових умов від 04.04.2008 року у 3-х прим;
6. Копія технічного паспорту КП «Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості»  за станом на 20.02.2007 року у 3-х прим;
7. Копія свідоцтва про народження Г А.О серії І-ЖД № 286735від 12.07.2007р у 3-х прим;
8. Копія відомостей трудової книжки колгоспника М В.С № 1324876 від 09.07.1986 року у 3-х прим;
9. Копія свідоцтва про народження Г Д.О серії І-ЖД № 429255 від 29.04.2015р. у 3-х прим;
10. Копія свідоцтва про смерть М В.С  серії І-ЖД №356766 від 01.12.2013 року. у 3-х прим.;
11. Копія квитанцій про сплату комунальних платежів на___аркушах, у 3-х примірниках.



«___»_____________2016 р.                                                                                         Г А.В.