Виступ у судових дебатах

ВИСТУП
в судових дебатах адвоката Єлісєєва Д.О. 
захисника обвинуваченого Мохаммада Алі за ч. 2 ст. 286 КК України.

Ваша честь, мій підзахисний є громадянином республіки Сирія. На території України він мешкає не один рік , перебуває легально відповідно до міграційного законодавства України.
Крім того у його країні йде війна та фактично йому нікуди їхати, якщо б ставало питання  про переховування від правоохоронних органів.
Він має постійну роботу, винаймає житло та не збирається нікуди виїжджати з території України.
Він розуміє складність кримінального правопорушення  яке вчинено ним ненавмисно.
Вину свою він визнав в повному обсязі та не перешкоджав розслідуванню обставин вказаної події.
Приймав  усі заходи к відшкодуванню потерпілим по вказаній справі заподіяної шкоди.  В повному обсязі виплатив матеріальну шкоду завдану своїми діями, про що є підтвердження у матеріалах кримінального провадження. 
Просимо врахувати його важкий матеріальний стан, позитивні характеристики, та призначити міру покарання не пов’язану з позбавленням волі.  
В процесі розгляду справи встановлені обставини, що пом’якшують покарання: це чистосердечне каяття, сприяння в розкритті злочину та добровільне відшкодування заподіяної шкоди.  
При обрані міри покарання Альхаж Тебну просимо суд врахувати той факт, що останній вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцям мешкання, повністю визнав вину у скоєному, в межах можливості відшкодував заподіяну шкоду, що значно зменшує ступінь суспільної небезпеки винного.
Під час вчинення ДТП водій Альхаж перебував в тверезому стані, подальша його поведінка залишається позитивною він не порушував умови запобіжного заходу який йому було встановлено у вигляді домашнього арешту.
Він має тривалий стаж водія, професія водія для нього є єдиним джерелом заробітку, тому прошу суд не застосовувати до мого підзахисного додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права на керування транспортними засобами.
Щодо цивільного позову ознайомившись з вказаним позовом вважаю, що він підлягає частковому задоволенню з наступних причин:
Відповідно до розписок Форре Тетяни Анатоліївни про отримання від Мохаммад Алі грошей у розмірі 17500 гривень, а також виплаченої раніше суми   52000 гривень, від 07.10.2015 року та 15.12.2015 року чітко вказано, що  відшкодування моральної шкоди буде здійснятись після розглядання цивільного позову в суді.
Мій підзахисний не відмовляється від відшкодування моральної шкоди, та буде це робити в рамках присудженого судом розміру відшкодування. 
Позивач вказує, що від вказаної ДТП йому були спричинені моральні збитки які він оцінює у 1 000 000 (один мільйон) гривень.
Вважаю, що вказана сума значно завищена. Позивачем не надано розрахунку розміру шкоди з яких міркувань він виходив визначаючи його, не надано доказів підтверджуючих факт завдання йому моральної шкоди. 
Відповідно п. 4-5 постанови N 4 від 31.03.95 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві  про відшкодування  моральної  (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її  заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди,та якими доказами це підтверджується.
Відповідно  до загальних   підстав  цивільно-правової відповідальності  обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди  підлягають:  наявність такої  шкоди,  протиправність  діяння  її  заподіювача,  наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним  діянням  заподіювача та вини  останнього  в  її  заподіянні.  
Суд,  зокрема,  повинен з'ясувати,  чим   підтверджується   факт   заподіяння   позивачеві моральних  чи  фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні,  в якій  грошовій  сумі  чи  в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при  цьому  виходить,  а  також  інші  обставини,  що  мають  значення для вирішення спору.
Відповідно до п.9  постанови N 4 від 31.03.95 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Розмір  відшкодування  моральної  (немайнової)  шкоди  суд визначає  залежно  від  характеру  та  обсягу страждань (фізичних, душевних,  психічних  тощо),  яких   зазнав   позивач,   характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з 
урахуванням інших обставин.  Зокрема,  враховуються стан  здоров'я потерпілого,  тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках,  ступінь зниження престижу,  ділової репутації,  час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне -  за  власною  ініціативою  чи  за   зверненням   потерпілого   - 
спростування  інформації редакцією засобу масової інформації.  При цьому  суд  має  виходити  із  засад  розумності,  виваженості  та справедливості. У випадках,   коли   межі   відшкодування   моральної   шкоди визначаються  у  кратному  співвідношенні  з  мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів  громадян, суд  при  вирішенні  цього  питання  має виходити з такого розміру мінімальної  заробітної  плати  чи   неоподатковуваного   мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, 
суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Крім того на час скоєння ДТП автомобіль під керуванням Мохаммад Алі було  застраховано  у ТОВ «Страхова компанія «Київ РЕ» який розташовано за адресою: м. Київ  вул. Анрі Барбюса , 13-б, страховий поліс № АЕ/ 2664338 від 06.03.2015 року відповідно до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і у відшкодуванні  моральної шкоди також повинна приймати участь вказана юридична особа. Тому є обґрунтованим стягнення  моральної шкоди з ТОВ «Страхова компанія «Київ РЕ» у розмірі, який передбачений страховим полісом.
Відповідно до п.п. 16, 23 Постанови № 4 від 01.03.2013 року Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» «Відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.»
23. Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності володільця транспортного засобу діє протягом строку, на який його укладено.
У разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу (відчуження, спадкування, правонаступництво) договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії».
На підставі викладеного, прошу суд врахувати вказане заперечення при розгляді  цивільного позову.


Адвокат                                                                                          Єлісєєв Д.О.