Зразок заперечення проти позову по ДТП

До Київського районного суду м. Одеси

Справа № 520/16756/15-ц

Відповідач:
Яровий Валерій Сергійович,
65114, м. Одеса вул. Ак. Корольова, 20/130
т. 0631111111

Заперечення

На розгляді Київського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа № 520/16756/15-ц за позовною заявою Мазаратій Юрія Івановича до мене та Яровий Степана Анатолійовича про стягнення збитків в наслідок ДТП.
Ознайомившись з позивною заявою позивача, вважаю, що позивні вимоги є не законними та не підлягають задоволенню, з наступних причин:
1. Позивач не вірно визначив суму завданої матеріальної шкоди, оскільки згідно висновку експерта № 5534, який доданий до матеріалів справи вартість відновлювального ремонту автомобіля Нісан Тііда реєстраційний номер ВН4164ВТ складає 117138 грн., 90 коп.
Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Віщого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
З вказаного положення вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Нісан Тііда реєстраційний номер ВН4164ВТ складає 117138 грн., 90 коп., та оскільки вона не перевищує ринкової вартості автомобіля на час ДТП, відшкодуванню підлягає саме вартість відновлювального ремонту – 117138 грн. 90 коп.

2. Вимоги позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідачів не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Згідно п. 4 Постанови ПВС України від 22.12.2006 N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»:
«Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з  урахуванням  доказів,  наданих позивачем на підтвердження своїх вимог,  пересвідчитися,  зокрема,  в тому, що між сторонами дійсно виник  спір  та  існує  реальна  загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних  вимог,  дані  про  особу  відповідача,  а  також відповідність виду забезпечення позову,  який просить  застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.».
Крім того, згідно п. 1 зазначеної Постанови:
«Звернути увагу судів на те,  що за змістом ч.  1  ст.  151 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (далі - ЦПК) єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі  мотивованої  заяви будь-якої з осіб,  котрі беруть участь у справі.».
Таким чином, беручи до уваги факт того, що позивачем не було надано жодних доказів того, що відповідачі якимось чином мають намір не виконувати можливе рішення суду про задоволення позову, та той факт, що накладення арешту на усе перелічене у позовній заяві майно не відповідає позовним вимогам щодо компенсації шкоди, вважаю позовні вимоги в даній частині такими, що не підлягають задоволенню. Вказані вимоги не підлягають задоволенню й з тієї підстави, що вони не були пред’явлені у вигляді мотивованої заяви, як це передбачене ч. 1  ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України.

3. Щодо вимоги позивача про вжиття заходів тимчасового обмеження відповідачам у праві виїзду за межі України, вважаю, що вказана вимога не підлягає задоволенню, адже немає ніяких правових підстав щодо накладення такого обмеження.
Згідно Судової практика Верховного суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України:
«Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом види забезпечення позову. Перелік видів забезпечення позову визначений у ст. 152 ЦПК. Серед видів такого забезпечення у ст. 152 ЦПК не передбачено вжиття судом тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України.
Тому, враховуючи, що в цивільному процесі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 151 – 153 ЦПК, застосовувати такий вид забезпечення позову, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України, слід дійти висновку, що суди не можуть застосовувати зазначений спосіб забезпечення позову на стадії розгляду цивільної справи про стягнення заборгованості та виконання інших зобов'язань, оскільки це порушує норми ЦПК та свідчить про вихід суду за межі своїх процесуальних повноважень, порушення принципу верховенства права, проголошеного Конституцією, та вимог ст. 6 Конвенції щодо вирішення справи судом, встановленим законом.».

4. Яровий Степан Анатолійович взагалі є не належним відповідачам, оскільки відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Віщого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»:
«Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).».
На час скоєння ДТП я на законних підставах керував вказаним транспортним засобом:мав при собі посвідчення водія на право керування автомобілем (транспортним засобом відповідної категорії) та реєстраційний документ на вказаний авто у вигляді технічного паспорту який мені надав власник автомобіля Яровий Степан Анатолійович.
Таким чином Яровий С.А. не є суб’єктом відповідальності за скоєння ДТП.

5. Позивач вказує, що від вказаної ДТП йому були спричинені моральні збитки які він оцінює у 20 000 гривень. Однак позивачем не надано розрахунку розміру шкоди з яких міркувань він виходив визначаючи його, не надано жодного доказу підтверджуючого факт завдання йому моральної шкоди.
Відповідно п. 4-5 постанови № 4 від 31.03.95 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві  про відшкодування  моральної  (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її  заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди,та якими доказами це підтверджується.
Відповідно  до загальних   підстав  цивільно-правової відповідальності  обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди  підлягають:  наявність такої  шкоди,  протиправність  діяння  її  заподіювача,  наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним  діянням  заподіювача та вини  останнього  в  її  заподіянні.  Суд,  зокрема,  повинен з'ясувати,  чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних  чи  фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні,  в якій  грошовій  сумі  чи  в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при  цьому  виходить,  а  також інші  обставини,  що  мають  значення для вирішення спору.

На підставі викладеного, прошу суд врахувати моє заперечення при винесені рішення та відмовити позивачеві у задоволенні позовної заяви у повному обсязі за необґрунтованістю.

30.01.2016р. _________________ Яровий В.С.