Зразок заперечення проти позову про виселення

До Маліновського районного суду м. Одеси
(Суддя Мазун І.А.)

Справа № 521/9974/15-ц

Нелюдова Марія Тимофіївна,
Одеська область, Ананьївський район,
с. Гандрабури, 333
Індекс: 66428
т. 0993777777

Заперечення

У Вашому провадженні знаходиться цивільна справа № 521/9974/15-ц за позовом Михайленко Сергія Івановича до мене та Михайленко Світлани Іванівни про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Вважаю, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

1. Позивач незаконно та самовільно позбавляє дітей права користування житловим приміщенням.
У своїй позовній заяві, позивач, зокрема говорить про те, що Відповідачі не проживають у квартирі за адресою: 65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 11, кв. 11 понад 5 років, та не зазначає правдиву причину, за якою це відбувається.
Справа у тому, що батьки Михайленко Сергія Івановича та Михайленко Світлани Іванівни – Михайленко Іван Іванович та Михайленко Людмила Олексіївна мешкали за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 11, кв. 11. Вказана квартира належала їм на праві власності.
Після їх смерті, Михайленко Сергій Іванович та Михайленко Світлана Іванівна, як спадкоємці першої черги мали право на спадкування квартири за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 11, кв. 11, проте, у зв’язку з тим, що Михайленко Світлана Іванівна на час відкриття спадщини була неповнолітньою, Михайленко Сергій Іванович оформив над нею опіку, та заволодів квартирою за вказаною адресою.
Після цього, отримавши дозвіл відділу опіки та піклування (з обов’язковою умовою забезпечити житлом свою підопічну Михайленко Світлану Іванівну), продав квартиру за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 11 кв. 11, проте житлом Світлану так і не забезпечив.
Коли Михайленко Світлані Іванівні було майже 25 років (у 2004 році), і вона мала можливість аналізувати з юридичної сторони дії свого брата, вона пред’явила Михайленко Сергію Івановичу законні вимоги щодо придбання їй житла, адже її брат, був зобов’язаний, згідно умов органу опіки та піклування, забезпечити її житлом.
Тоді, 27.02.2004р. Михайленко Сергій Іванович придбав квартиру за адресою: 65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 26, кв. 9-А, та оформив її не на Михайленко Світлану Іванівну, а на себе, прописавши її у зазначеній квартирі.
С того моменту Михайленко Світлана Іванівна проживала з дітьми у зазначеній квартирі, після чого у 2013р. її позбавили батьківських прав, та я стала опікуном дітей.
З того моменту Михайленко Сергій Іванович фактично вигнав дітей з квартири за адресою: 65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 11, кв. 11, та я вимушена була забрати їх до себе у с. Гандрабури.
На теперішній час, у зв’язку з тим, що Михайленко Микита Юрійович є інвалідом, та дуже хворою дитиною, виникла нагальна необхідність у забезпеченні права користування дітьми вказаною квартирою.
Так, 10.09.2015р. я разом з дітьми приїхали у квартиру за адресою: 65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 11, кв. 11, та виявили, що у вказаній квартирі вже мешкає невідома нам особа. З її слів, вона орендує квартиру у Михайленко Сергія Івановича.
Дізнавшись про це, мною була подана заява до міліції про самовільне позбавлення дітей права користування квартирою за адресою: 65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 11, кв. 11 та заява до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про дачу юридичної оцінки діям Михайленко Сергія Івановича та притягнення його до відповідальності згідно чинного законодавства України за несплату податків від прибутку у вигляді щомісячних орендних платежів.
Саме це є правдива причина того, чому на теперішній час діти не проживають у квартирі за адресою: 65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 11, кв. 11

2. Закон забороняю позбавляти неповнолітніх дітей права користування житловим приміщенням.
Позивач у своїй позовній заяві наполягає на визнанні такими, що втратили право користування житловим приміщенням Мохайленко Миколу Юрійовича, 24.11.2007р.н. та Мохайленко Едуарда Юрійовича, 02.03.2005р.н., попре те, що вони є неповнолітніми.
Таку позицію позивач обґрунтовує положенням ч. 4 ст. 29 ЦК України, згідно якої «Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.».
У даному випадку позивачем була зроблена підміна термінів, адже позовні вимоги не стосуються оспорювання місця проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, а йде ця про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Місце проживання особи відрізняється від права користування тим, що у першому випадку мається на увазі фактичне місце постійного мешкання особи, в той час, коли право користування передбачає законодавчо-забезпечене та законодавчо-захищене право вільного доступу у приміщення, яке не є власністю цієї особи.
Саме право користування неповнолітніми дітьми житловим приміщенням регулюється Законом України «Про охорону дитинства», та Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей».
Згідно ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»
«Захист прав та інтересів дітей під час вчинення правочинів щодо житлових приміщень
1. Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.
2. Неприпустиме  зменшення  або  обмеження  прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.
3. Органи   опіки  та  піклування  здійснюють  контроль  за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.
4. Для  вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право  власності  на  яке  або право користування яким мають діти, необхідний попередній  дозвіл  органів  опіки  та  піклування, що надається  відповідно  до закону.  Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист  прав  та інтересів  дітей  при  наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.»
У своїй позовній заяві позивач, зокрема зазначає «На теперішній час я маю намір продати належну мені частину зазначеної квартири…»
Таким чином, задля того, щоб позбавити права користування квартирою за адресою: 65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 11, кв. 11 неповнолітніх дітей, позивач має надати дозвіл органу опіки ти піклування, який відсутній в матеріалах справи.

3. Михайленко Микита Юрійович є інвалідом та потребує постійного лікування у м. Одеса.
Згідно медичного висновку № 18 від 17.05.2012р. Михайленко Микита Юрійович є інвалідом, та згідно виписки епікризу Одеської обласної дитячої клінічної лікарні від 19.07.2012р. має діагноз «хронічний не уточнений (автоімунний?) гепатит, середнього ступеню активності.».
 За таких умов, Микола потребує постійного лікування у м. Одеса, адже у с. Гандрабури  Одеської області (де на теперішній час, вимушені жити діти), не достатня матеріально-технічна база для реабілітації дитини.
Задля повноцінного лікування та розвитку дитини він має проживати у місті, де є змога звернутися за кваліфікованою медичною допомогою, що в свою чергу забезпечить йому повноцінний розвиток та елементарну безпеку для життя та здоров’я.
 Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»
«Кожна дитина  має  право  на  життя  з  моменту визначення її живонародженою   та   життєздатною   за   критеріями   Всесвітньої організації охорони здоров'я. 
Держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних  закладах охорони  здоров'я,  сприяє  створенню  безпечних  умов для життя і здорового розвитку дитини,  раціонального  харчування,  формуванню навичок здорового способу життя.»
Таким чином, суд, як представник держави, має в межах своєї компетенції створювати  безпечні  умови для життя і здорового розвитку дитини, у даному випадку це є не позбавлення права користування Михайленко Микити Юрійовича квартирою за адресою: 65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 11, кв. 11.

Підсумок:

На підставі викладеного, вважаю, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, адже:
- факти, які викладені у позовній заяві не відповідають дійсності, та є відвертою та не підтвердженою доказами брехнею;
- у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду, адже права дітей на користування житловим приміщенням захищені законом.
Прошу суд при прийнятті рішення за вказаною справою, врахувати мою думку, яка викладена у запереченні.  

06.10.2015р. __________________________  Нелюдова М.Т.