Зразок заперечення проти позову про визнання права власності на майно, придбане під час шлюбу

до Іллічівського міського суду
Одеської області
м. Іллічівськ, площа Праці, буд.4
68000, Одеська область

Позивач: Лазурик Ольга Євгенівна
адреса проживання: м. Іллічівськ вул. Данченко , 7/77

Відповідач: Лазурик Артур Іванович,
адреса проживання: м. Іллічівськ вул. Олександрійська , 7/77
т. 050 666666 

Справа №501/4433/14ц
                 2/501/1469/14


ЗАПЕРЕЧЕННЯ ПРОТИ ПОЗОВУ
про визнання права власності на майно, придбане під час шлюбу

На розгляді у Іллічівського міського суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовом Мазурик Ольги  Євгенівни до Лазурик Артура Івановича про визнання права власності на майно, придбане під час шлюбу.
05.03.2015 року Позивач змінив (збільшив) позовні вимоги . 
Ознайомившись із позицією Позивача що викладена в її позовній заяві, та вимогою щодо визнання квартири зареєстрованій на мене за адресою: м. Іллічівськ вул. Олександрійська , 7/77 спільним майном набутим під час шлюбу та визнання ½ частини вказаної квартири за Лазурик О.Є. вважаю, що зазначені вимоги не можуть бути задоволені, а факти викладені в позовній заяві, не відповідають фактичним обставинам.
Твердження Позивача про те,що нібито на початку грудня 2009 року на сімейній нараді ми прийшли до спільної думки про купівлю власного житла, та домовленістю про те,що документи будуть оформлені на мене є безпідставними.
Оскільки вказана квартира купувалась на гроші моєї матері Лазурик Любов Прокопівні народження яка довгий час працювала та мешкала у Італії та заробляла там гроші та дарувала особисто мені для придбання житла. Позивач про це знав, тому питання на кого буде оформлюватись житло не ставився взагалі.
В підтвердження цього суду надавались копії її закордонного паспорту де є відмітки Української та Італійській таможні підтверджуючи факт її законного надходження в Італії. 
Вона постійно давала мені гроші з 2000 по 2009 роки загальною сумою в 30000 євро, які я збирав на придбання власного житла. 

Звертаю увагу на те, що моя мати  дарувала грошіособистомені.
Це може підтвердити моя мати, а  також: 
1) Лелкаліна Тетяна Олександрівна, 14.05.1948 року народження мешкає: м. Вінниця вул. Келецкая д.77а кв. 77, (тел. 0677777777), яка у червні  2008 року була присутня при даруванні мені від моєї матері грошей у розмірі 15000 (п’ятнадцять тисяч ) євро, яка була в гостях у моєї матері за адресою: м. Вінниця вул. Пирогова буд.112 кв.3, де і здійснялось дарування.
2) Ледорец Ніна Григорівна, 10.10.1952 року народження, мешкає за адресою: м. Вінниця вул. Пирогова буд.777 кв.4,(тел. 067 77777777) яка підтвердить той факт, що у серпні 2007 року була присутня при даруванні мені від моєї матері грошей у розмірі 15000 (п’ятнадцять тисяч) євро, яка була в гостях у моєї матері за адресою: м. Вінниця вул. Пирогова буд.112 кв.3, де і здійснялось дарування.
3) Лорись Валентина Андріївна, 13.10.1954 року народження, мешкає за адресою: м. Вінниця вул. Пирогова буд.777 кв.77 яка є другом  моїх батьків, її син Віталій є моїм другом та був свідком на моєму весіллі.  Вона підтвердить той факт, що я в 2007 році знаходячись у неї дома  у гостях, розповідав їй про те, що моя мати дарує мені гроші на придбання квартири.
У вказаний період часу я мав хорошу роботу і фінансово забезпечував свою сім’ю,  а подаровані гроші я накопичував.
При купівлі квартири я сплатив повну вартістьквартири  вказаною сумою грошей
( які були подаровані мені моєю матерію).
  Тобто вказане  майно набуте за час шлюбу, але за кошти які належали особисто мені. 
В зв’язку з цим фактом вказана квартира  була оформлена на мене, а не на мою колишню дружину, чи на нас обох в рівних частках. І на протязі 5 ти років у неї не ставало питання про оформлення частки квартири на неї. І лише після припинення шлюбних  відносин Позивач намагається незаконно заволодіти часткою квартири.
Твердження позивача про те, що у нотаріуса вона дала письмову згоду на оформлення вказаної квартири на моє ім’я лише підтверджує той факт, що вона не заперечувала проти вказаного оформлення, та що я говорю правду.
Відповідно статті 57 Цивільного кодексу України встановлено майно, що  є особистою приватною власністю дружини, чоловіка:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Згідно п. 24 ч. 2 Постанови пленуму Верховному Суду України від 21.12.2007  N 11  «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».
«Не належить до спільної сумісної  власності  майно  одного  з подружжя,  набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але  за  кошти,  які  належали  одному  з подружжя особисто;».
Тому вказана нерухомість не може бути спільно нажитим майном та не має бути поділена між нами.

Також позивачем при поданні позову були не дотримані  вимоги до подачі позову. 
Згідно ч. 2 ст.119 ЦПК України у позові повинно бути вказано почтовий індекс позивача та відповідача, чого не має.
Згідно ч. 4 ст. 119 ЦПК України не вказана ціна позову, оскільки це позов з вимогами майнового характеру. Та в зв’язку з цим не вірно (не в повному обсязі) сплачено судовий збір згідно Закону України «Про судовий збір».  
Відповідно до ст.60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач не надаючи жодного доказу вартості рухомого майна(меблів, побутової технікі, електротоварів) робить самостійну оцінку вказаного майна. Якщо він хоче поділити вказане майно то зобов’язан надати докази його вартості на час придбання, та вартості на час розподілу. 
Оскільки вказане майно застаріло має певний знос та не може оцінуватись на думку позивача. Я не згоден з вартістю майна яке вказує позивач. 
Якщо позивач хоче поділити вказане майно він повинен надати докази вартості майна за власний кошт оцінивши його за допомогою сертифікованого оцінювача який має робити оцінку вказаної категорії майна відповідно ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Позивач стверджує, що ми придбали пральну машину «Бош» за 6000 гривень. Це не правда. Тому, що її ми не покупали, нам її подарувала моя мати, що вона може підтвердити. 
Крім того позивач стверджує, що я перешкоджаю поверненню йому та нашої спільної дитини до квартири та погрожую розправою.
Вказані обвинувачення безпідставні та є лише наклепом на мене. На підтвердження цього твердження не надано жодного доказу. Чи звертався Позивач до правоохоронних органів за захистом своїх порушених прав, чи подавав заяви до міліції про погрози розправою з моєї сторони, про перешкоджання спільному мешканню ? Відповідь: Ні.
Позивач в вересні  2014 році забрав особисті речі, майно, нашу доньку та наскільки мені відомо орендував квартиру та почав самостійно мешкати в орендованому приміщенні.
Я же досить довгий час не мешкав у своєї квартирі оскільки захворів та знаходився на стаціонарному соціально-психологічної реабілітації закритого типу у м. Одеса. В підтвердження цього я надавав суду доказ(довідку) який є у матеріалах справи. Вказане захворювання відбулося в наслідок родинних проблем які сталися з нашою родиною.
Та не мав можливості спілкуватися з родиною та вирішувати сімейні проблеми.
Вимога позивача про виділ їй певного переліка майна  є безпідставною оскільки як вказувалось мною раніше заявлена вартість майна не відповідає дійсності, та є неправильною. 
Позивач просить визнати її особистим майном, що було їй подаровано певній перелік майна, однак не надає жодного доказу того, що вказане майно було їй подаровано. 
Відповідно статті 65 Сімейного кодексу України
 Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
2. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Я брав кредити та згоджував це з моєю дружиною. На підтвердження цього вона досі не зверталась до суду про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її згоди. 
Відповідно до ч. 4 статті 65 Сімейного кодексу України, договір укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Крім того за час нашого шлюбу з метою поліпшення умов мешкання я взяв грошові кредити в ВАТ «Приватбанк» заборгованість по котрим складає на 06.03.2015 року 46844 грн. 76 коп. Вказані гроші брались за спільною домовленість з моєю колишньою дружиною, та були використані  в інтересах сім’ї. Тому вважаю, що вказані кредитні зобов’язання потрібно поділити порівну між нами.
На підтвердження цього я надаю суду копію довідки ПАО КБ «Приватбанк» по кредитним зобов’язанням на моє ім’я.

Позивач говорить про те, що у 2013 році за спільні сумісні кошти нами був придбаний автомобіль Дєо- Матіз- вартістю 7000 доларів США, це не так. Тому, що я придбав його за 3600 доларів США.Позивач не говорить про те, що вказаний автомобіль придбався за кредитні кошти. Та я досі продовжую сплачувати кредит, та погашати заборгованість не дивлячись на те, що ми досить довгий термін часу не мешкаємо з позивачем разом з вересня 2014 року та  26.02.2015 року наш шлюб було офіційно розірвано за рішенням суду. А я продовжую сплачувати кредитні зобов’язання які брались спільно коли ми були в шлюбі та вказані зобов’язання повинні виконуватись обома подружжям та поділені на двох. Що місяця за авто я сплачую 1000 грн..

Прошу суд врахувати вказаний факт при винесені рішення. 
На підставі викладеного та керуючись ст. 57, 65 СК України, ст.31,60, 119, 128 ЦПК України, Постанови пленуму Верховному Суду України від 21.12.2007 N11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Прошу:
1. У задоволенні позовнихвимог Позивача відмовити повністю;
2. При прийнятті рішення, взяти до уваги викладені обставини, та мою позицію стосовно 
     вказаної справи.

Додаток:
Копія довідки ВАТ КБ «Приватбанк»




"      ".04. 2015 р.                                            Лазурик А.І.